Кохання

Взаєморозуміння

Раннім недільним ранком Катя і Роман сиділи в кухні за столом і обговорювали майбутній розлучення.

– Кати, ну ти сама зрозумій, там у мене скоро народиться дитина. Не можна далі зволікати з розлученням, – тяжко зітхнувши, сказав Роман.

– Так мене, якщо чесно, твій майбутній дитина взагалі не хвилює,– трохи агресивно вимовила Катя, – я боюся за Машку. У неї зараз самий противний вік, 13 років – це ж бунтарі на рівному місці, без усякої причини, а тут розлучення,– сумно додала, поки ще дружина, Катя.

Фото автора

Вони одружилися давно, ледь закінчивши школу. Була божевільна любов, але не дуже довго. Після народження дочки і повного занурення в побут, почуття якось швидко стихли, а потім і зовсім зникли. Спасибі батькам, вони хоч і були проти такого раннього шлюбу, але не кинули своїх, ще не оперилися пташенят, напризволяще. Допомогли обом отримати вищу освіту, няньчилися з малятком все по черзі. Турбот вистачало і молодим батькам і бабусям з дідусями.

Коли Маші було 10 років, померла бабуся Каті і вони переїхали в її квартиру, стали жити окремо. Хоч любов вже пройшла, але дружні почуття і любов до дочки зберігали шлюб. Все було добре до того моменту поки Роман не познайомився з Кірою. Це була вже не юнацька закоханість. Рому нове почуття накрило з головою. Результатом пристрасних стосунків стала вагітність Кіри. Дівчина була молодшою молодого чоловіка на 5 років і не заміжня. Звичайно, їй хотілося створити сім’ю, тому за своє щастя вона боролася всіма силами. Роман подав заяву на розлучення.

Розставання колишніх подружжя пройшло досить мирно, не було гучних скандалів і розділу майна. Так як квартира дісталася їм від бабусі Каті, а у Кіри було своє житло, то Роман пішов до нової пасії тільки зі своїми особистими речами.

Катерина переживала звичайно, але не з-за власних почуттів,так як їх вже не було, а із-за дочки. Машка сильно любила батька й ніяк не могла прийняти його відхід, вона розцінила це як зраду. Катя з Машею вчилися жити удвох.

– Машунь, ти чого така сумна? – якось запитала у доньки Катря, дивлячись на його такий сумний вираз обличчя, що від жалю, мимоволі стискається серце.

– Мамо, чом тато нас покинув? Хіба ця його Кіра краще ніж ти? А я? Що поганого зробила йому я? – дивуючись запитувала дочка.

– Ні зайченя, ми з тобою розумниці і красуні, – відповіла Катя, обіймаючи дівчинку, – тато тебе дуже любить. Просто він мене розлюбив, а полюбив Кіру. Так буває.

Катя розуміла, що говорить банальні фрази, але що сказати ранимому підлітка і які знайти слова, щоб все це пояснити – вона не знала.

У новій сім’ї у Романа народився син, а Катя почала зустрічатися з Сергієм, знайомство з яким відбулося зовсім випадково. Діло було так.

Коли почалися канікули – Катерина вирішила відвезти Машу до своїх батьків, дочка вирішила на тиждень перебратися до бабусі з дідусем. Мама на роботі цілий день, а бабуся і смачно нагодує і поговорити є з ким. Знову ж, дід онуку обожнює і дозволяє вкладатися спати не в 10 годин, як вимагає мама, а в 12 і за комп’ютерні ігри не лає. Свій ноутбук вона завбачливо взяла з собою.

Повернувшись додому, Катя ніяк не могла відкрити двері – ключ проворачивался, але двері не відчинялися. Сергій, ненадовго заїхав провідати своїх батьків, які опинилися Катиными сусідами, як раз вийшов з квартири. Побачивши симпатичну дівчину не зміг пройти повз – допоміг відкрити двері, а потім купити і поставити новий замок.

Буквально з перших зустрічей вони зрозуміли, що знайшли один одного. Не часто буває любов взаємну зазвичай одна сторона любить, а інший дозволяє любити. У них же було дійсно взаємне почуття, та таке, що вони, розлучаючись на день, з нетерпінням чекали вечора, щоб побачитися знову.

Незабаром, Сергій переїхав до Каті, справа йшла до весілля. Все б добре, але в цій бочці з медом, ложкою дьогтю виявилася Маша. Вона ніяк не хотіла ділити маму з якимось абсолютно чужим для неї дядьком і всілякими способами давала зрозуміти, чим страшенно засмучувала Катю.

– Машуня, йди пити чай з твоїми улюбленими пироженками, – покликала як-то ввечері Катя дочка.

– Іду, мамо – весело озвалася дівчинка.

Через деякий час, вона заглянула в пекарню. Там Катя розливала чай по чашках, а Сергій діставав з коробки заварні тістечка. Зрозумівши, що їх не купила мама, Маша демонстративно взяла свій чай і вийшла.

– Маша, візьми тістечко, дуже свіже. Я спеціально заїхав в кулінарію і купив такі, як ти любиш, – вже слідом дівчинці сказав Сергій.

– Я такі не люблю! – обернувшись, зло заявила Маша і спеціально голосно грюкнула дверима.

Катя з Сергієм перезирнулися. Побачивши, як засмутився її кохана людина, вона намагалася його заспокоїти.

– Не переживай, Маша ще ніяк до тебе не звикне, – сказала Катя, відкриваючи коробку з тістечками.

– Та ти сама більше за мене переживаєш, – озвався Сергій, – ну нічого, не вийшло з тістечками вийде з чим-небудь іншим, – впевнено сказав він і поклав їй на тарілку відразу два тістечка.

Фото автора

На наступний ранок Маша зайшла в кухню, коли там нікого не було. На столі стояли три чашки. У двох був налитий чай, а третя була з кавою. Вони з мамою п’ють чай, значить третя чашка для Сергія. Не довго думаючи, дівчинка зачерпнув повну ложку солі і висипала її в каву, потім, як ні в чому не бувало, вийшла з кухні.

Коли мама покликала всіх снідати, Маша сіла на своє місце і взялася за їжу.

– Маш, може тебе підвезти до школи? – поцікавився Сергій, зробивши пристойний ковток зі своєї чашки.

– Ні, дякую, – чемно подякувала дівчинка,– близько школа, я й так дійду – додала вона, спостерігаючи за його реакцією.

Чоловік, як здалося дівчинці, трохи ніби задумався і злегка скривився після першого ковтка. Потім, зробивши ковток поменше, мабуть щось зрозумів, але до невимовного здивування Маші, допив свою каву і побажавши всім гарного дня, відправився на роботу.

– Скажи Марін, – питала вона у своєї подруги в школі, – що йому ще такого зробити щоб він пішов від нас, а?

– А що ти його не любиш, тобі-то що поганого він зробив? – поцікавилася подружка.

– Та нічого, просто раптом тато захоче повернутися, а у нас вже цей дядько Сергій, – сумно відповіла вона, – Слухай, а може у Ельке кота взяти напрокат? – хитро примружилася Маша.

– Навіщо це? – здивовано запитала Марина.

– А пам’ятаєш, вона розповідала, що він їх гостям взуття напаскудив,– радісно відповіла Маша.

Якось увечері дівчинка сиділа за уроками і чекала з роботи маму, але чомусь її довго не було. Раптом пролунав дзвінок і на екрані телефону висвітилося “матуся”.

– Машунь, привіт! Ти тільки не переживай, але я в лікарні і мені доведеться тут пару тижнів полежати, – сумно повідомила мама.

– Що сталося? – стурбовано запитала дівчинка.

– Нічого страшного, – сказала Катя,– все буде добре.

– Мамо, а як же я? – схвильовано запитала Маша.

–Ти побудеш з Сергієм, але якщо не захочеш, то він відвезе тебе до бабусі і дідуся,– відповіла мама,– він зараз у мене, я скажу. Будь умничкой, я дуже тебе люблю,– додала вона.

– Добре мам, я зрозуміла. Я теж тебе дуже люблю.

Коли повернувся дядько Сергій, то за його занепокоєному виразу обличчя Маша зрозуміла, що не все так добре, як намагалася запевнити її мама. Вона захвилювалася, а дядька Сергія їй якось навіть шкода стало. Настільки відчужений у нього був вигляд.

– Маша, поїдемо я відвезу тебе,– запропонував він.

– Не треба, я залишуся вдома,– впевнено заявила дівчинка.

– Ну добре, тоді давай я приготую вечерю,– запропонував він навіть не заперечуючи її рішення, – тільки кухар з мене той ще, крім яєчні більше нічого готувати не вмію, – з сумною посмішкою додав він.

– Гаразд, розберемося, не помремо від голоду – життєствердно сказала Маша, – я вмію готувати сирники і манну кашу, – додала вона.

На наступний ранок Марійка прокинулася і почула запах смаженої картоплі. Вона відразу ж пішла в кухню. Там біля плити стояв дядько Сергій і готував сніданок.

– Добрий ранок! – весело сказав він Маше, – я згадав, що ще вмію смажити картоплю.

– Точно, вранці в самий раз поснідати смаженою картоплею, – відповіла Маша, – але так як я її люблю, то так і бути з’їм і на сніданок, – заспокоїла вона Сергія, який вже було захвилювався.

– А ти давай наливай чай, а мені каву. Тільки з цукром, сіллю мені не сподобався, – хитро вимовив чоловік.

Коли Катя повернулася додому – її чекав приємний сюрприз. Дочка з Сергієм, перебиваючи один одного, хвалилися своїми кулінарними шедеврами.

– Мамо, спробуй млинчиків, це я сама напекла,– радісно повідомила Маша.

– А я начинку в них завертав,– так що це спільна творчість, нічого приписувати собі всі, – сказав Сергій, накладаючи на тарілку млинці.

– А олів’є я точно сама робила! – заявила дочка.

– Неправда! Я яйця чистив і цибулю різав,– уточнив Сергій.

– Мої ж ви дорогі, як я вас люблю! – розчулено сказала Катя, доїдаючи чергову блін, – і я хочу вам сказати щось дуже важливе. . . – Катя на мить розгубилася, але тут же взяла себе в руки і видала, – я скоро знову буду мамою.

Вона це сказала неголосно і подивилася на дочку, боячись її реакції. Маша уважно глянула на маму, пильно подивилась на дядька Сергія, що той аж зніяковів і діловито уточнила.

– Хто у мене буде – сестра або брат?

– Сестричко, – відповіла Катя і обняла дочку,– хочеш ім’я їй сама придумаєш?

– Хочу, треба тільки подумати добре,– задоволено посміхнулася дівчинка.

*****

– Марін, прикинь, у мене тепер два тата, – задумливо сказала на перерві Маша своїй подружці, – тато Рома і тато Сергій.

– Класно, у Алінки вон жодного, а у тебе два, – озвалася та.

– Ага, – трохи подумавши, погодилася Маша, – а давай поки зміна, в інтернеті імена жіночі красиві пошукаємо, а то я ще не визначилась як сестричку назву. . .